Оскарження бездіяльності суду

Суди не несуть відповідальності за рішення, що згодом скасовано. Проте суди завдають громадянам шкоди бездіяльністю чи діями у випадку порушень вимог ЦПК чи КАС, якими регулююся порядок реєстрації заяв/скарг, строку направлення справи до вищестоящого суду та інших. Прикладом того, що громадяни можуть отримати хоча б моральне задоволення від визнання дій/бездіяльності суду протиправними є саме наведене нижче рішення.

До Ш-о районного суду
П-ї області
Позивач: Л.Ф.
адреса: ………..
Відповідач: Ш-й районний суд N області,
адреса : ………….
Треті особи , які не заявляють самостійних вимог:
Управління державного казначейства Ш-о
району N області
адреса : ………………………
І. Д.
адреса:…………………
Територіальне управління державної судової адміністрації.

Адреса :……………………

Адміністративний позов
про визнання бездіяльності Ш-о райсуду N області
та порушення цим моїх прав громадянки України

В травні 2002 р. я звернулася до Ш-о райсуду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі. 23 липня цього ж року позов задоволено частково, у зв’язку з чим я подала скаргу, яка ухвалою апеляційного суду N області від 17 червня 2003р. відхилена. Не погоджуючись з вказаними рішеннями подала касаційну скаргу , зареєструвавши її в суді І інстанції 15.07. 2003 р.
Згідно ст. 325 ЦПК в редакції 1964 р. зі змінами Ш-й районний суд повинен був невідкладно надіслати касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами та справу до касаційного суду. Я сподівалася , що саме так і вчинить суд і чекала повідомлення про виклик до Верховного Суду для участі у розгляді справи. Під час подання касаційної скарги працівники суду мене попередили, що у зв’язку з численними скаргами , розгляд моєї відбудеться через рік, а то й довше. Тому я тривалий час сумлінно чекала повістки.
Проте, не маючи жодних повідомлень, я неодноразово, починаючи з 2005 р., зверталася по телефону до довідкової служби Верховного Суду прохаючи повідомити результат розгляду і отримала повідомлення: справа не зареєстрована. Тому стала прохати Ш-й райсуд повідомити дату направлення справи для касаційного розгляду, однак мені не було відповіді , у тому числі на заяву від 22.12.2006р. На мій лист від 02.08.2007р. отримала повідомлення за № 2106 з якого випливало , що справа направлена до Верховного суду лише 29.12.2006р. Таким чином я приходжу до висновку: лише отримавши мою позовну заяву від 22.12.2006р., суд з’ясував допущене порушення закону , а тому 29.12.2006р. направив справу . Отже постало питання: чому справа протягом 41 місяця не була направлена до Верховного Суду? Яка особа винна у тому , що справа протягом значного часу , всупереч діючому законодавству не була направлена ? Чи понесла ця особа передбачену законом відповідальність ?
Як свідчить лист відповідача № 4294 від 10.09.2007р. причини затримки невідомі, проте вона отримала місце з вини судді Ш-о району І.Д., службова адреса якого: …………..
Поряд з цим, протягом 41 місяця відповідач не склав і не видав мені чи не направив до виконавчої служби виконавчий лист про стягнення в моїх інтересах визначеного розміру оплати праці. Тому рішення суду не виконувалося, а мене позбавлено можливості придбати продукти харчування, одяг, взуття, оплачувати комунальні послуги. Відповідно до діючого на 2003 рік законодавства суд І інстанції повинен був після отримання справи з апеляційного суду негайно, за власною ініціативою, без мого звернення скласти та направити для виконання виконавчі листи , але не зробив цього. У наступному я неодноразово зверталася до суду видати мені виконавчі листи, але скласти їх не було можливості оскільки справа перебувала у Верховному Суді України. В результаті цього я повинна була постійно прохати кошти в борг, обмежувати себе у потребах, не могла відвідати рідних і знайомих - тобто не жила повноцінним життям. Як свідчать документи , приймаючи до уваги час звернення до суду у травні 2002 року є підстави стверджувати, що порушено право про вирішення питання протягом розумного строку. Бездіяльність суду, як в частині вчасного не відправлення справи до Верховного Суду України так і в частині невидачі виконавчого листа, завдала мені значної моральної шкоди оскільки справа не була у розумний строк розглянута та не винесено остаточне справедливе рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розгляд справ та невиконання рішення суду протягом більш як п’яти років вважається порушенням розумного строку. В той же час , відповідно до довідки державного реєстратора 21.12.2007р. відповідача виключено з державної реєстрації у зв’язку з припиненням його (ТОВ ” П”) діяльності . Отже зараз я, навіть отримавши виконавши лист, не можу пред’явити його для виконання. Тому рішення суду викопати неможливо. Втрачено сенс на юридичний захист прав та інтересів громадянина. Завдану мені моральну шкоду завдану невчасним направленням справи до касаційного суду оцінюю у розмірі 3000 гри., а завдану моральну шкоду пов’язану з неможливістю стягнення визначаю у розмірі 1500 грн.
Звертаю увагу суду, що я направляла документи до апеляційного суду N області , однак мені повідомлено про необхідність звернення до суду за місцем проживання.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 6 Європейської конвенції, ч.2 ст. З Конституції, ст. 56 Конституції, ч.1 ст. 2, 6, ч. 1 ст, 17 КАС

П р о ш у

Суд винести рішення , яким визнати факт бездіяльності Ш-о райсуду N області, що виразилося у порушенні строків направлення поданої мною касаційної скарги та Верховного Суду України та не направлення/невидачу виконавчого листа.
Визнати, що вказаною бездіяльністю мені завдано моральну шкоду у розмірі 4500 та стягти її з відповідача на мою користь , зобов’язавши управління державного казначейства Ш-о району N області списати вказану суму з рахунку відповідача .
На підставі права, передбаченого ст. 88 КАС прошу суд звільнити мене від судових збору. При цьому прошу взяти до уваги, що я отримую мінімальну пенсію. Інших засобів для існування не маю. Сплачую всі комунальні послуги. Приймаючи до уваги ціни на продукти харчування оплата судового збору є для мене значними витратами й погіршать матеріальне становище.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)

27 травня 2008 року М-й міськрайонний суд N області
складі:
головуючої судді ……….
при секретарі ……..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті М. справу за адміністративним позовом Л.Ф. до Ш-о районного суду N області, Головного управління державного казначейства України в П-й області про визнання факту бездіяльності відповідача, стягнення моральної шкоди, треті особи: Управління держаного казначейства Ш-о району N області, Територіальне управління державної судової адміністрації України в П-й області, Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України, -

встановив:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд, -

постановив:

Позов Л. Ф. задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Ш-о районного суду N області по не направленню касаційної скарги Л.Ф. на рішення Ш-о районного суду N області від 23.07.2002 року по справі за позовом Л.Ф. до ТОВ «П» про стягнення заборгованості по заробітній платі до касаційної інстанції в строки передбачені ст. 294 ЦПК України (1964 року).
В задоволенні позовних вимог Л. Ф. про визнання неправомірною бездіяльність Ш-о районного суду N області по не направленню на примусове виконання виконавчого листа згідно рішення Ш-го районного суду N області від 23.07.2002 року відмовити за безпідставністю.

Суддя …….