Юридическая компания «Моторный и партнеры»

На лише ЗМІ, але й посадові особи, у тому числі обласних адміністрації, умисно, свідомо з метою зганьбити особу чи створити передумови для звільнення поширюють щодо неї недостовірну інформацію. Дізнавшись про поширення неправдивої інформації, особа звертається до суду вимагаючи спростування. Як свідчить наведена нижче Постанова суду, розгляд такої категорії справ не відповідає “розумному строку”. Поряд з цим, хоча суди стягують з відповідача завдану поширенням недостовірної інформації та її негативними наслідками моральну шкоду, але розмір її є мізерним з фактично отриманою. Вважаємо безпідставним та неприпустимим зменшення розміру на підставі того, що відповідач є державною установою та фінансується з державного бюджету. Навпаки, держава (фактично її посадові особи), усвідомлюючи свої протиправні дії, повинні створювати передумови до максимального відшкодування завданої шкоди орієнтуючись на європейські розміри відшкодування .

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2006 року м. П.
К-й районний суд м. П. в складі :
головуючого судді Л.
при секретарі Л.
за участю адвоката М.Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.П. справу за позовом К. до управління N обласної державної адміністрації (далі - ОДА) та управління внутрішньої політики ОДА про захист честі, гідності, ділової репутації та про стягнення моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2002 року К. звернулася в суд до управління ОДА про захист, честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява обґрунтована тим, що наприкінці 2001 року в Л-му районному суді м.П. розглядалася справа про поновлення К. на посаді представника Національної ради, представник Нацради представив суду лист заступника начальника від 17.05.2001 року на ім”я голови Нацради Б. для негативної характеристики К., як працівника. У листі вказано, що „пані К. продовжує активну „політичну” діяльність, відпрацьовуючи отримані від закордонного фонду „транші”. Ті ж, очевидно, вимагають критики влади. От і доводиться писати і говорити необ’єктивно, фальсифікувати, вигадувати”. В даному листі поширені недостовірні відомості, що принижують честь та гідність позивачки та підривають її ділову репутацію перед керівництвом Національної ради. В 2001 році К. займала найвищий рейтинг серед представників преси за громадських організацій, які займаються захистом прав і інтересів громадян. У листі управління вказано, що тенденційність і необ’єктивні властиві К., „конфліктність, завищені самооцінки, невимогливість до себе”. Відповідно до Типового положення про управління, Севастопольської міської державної адміністрації і управління у справах преси та інформації Київської міської державної адміністрації до компетенції управління не входить надання характеристики працівникам інших установ і організацій. Керівництво управління ОДА навмисно подало в листах таку інформацію про К., щоб завдати їй неприємностей за моральної школи.
В позовній заяві просила визнати цитати з листа управління ОДА такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь, гідність, ділову репутацію та нанесли моральну шкоду, стягнути моральну шкоду в розмірі 18000 грн , судові витрати за витрати на юридичну допомогу.
В грудні 2003 року К. подала доповнення до позовної заяви, а в грудні 2005 року уточнила позовні вимоги та просила цитати із листа від 12.03.2001 року на ім”я голови Нацради Б. „представник Національної ради у П-й області К. незадовільно справляється зі своїми функціональними обов’язками…Робота пущена на самоплив…”, робиться висновок „про виробничу бездіяльність К.”, „призначення К.свого часу на посаду не відбувалося без консультацій з управлінням і дирекцією ОДТРК „Л” і було для нас цілковитою несподіванкою” та з листа заступника начальника управління Л. від 17.05.2001 на ім’я голови Нацради Б., що „питання про неетичність вчинків пані К. стало 24.04.2001 року предметом розгляду на нараді редакторів і комісії з журналістської етики. Присутні висловили своє негативне ставлення до „прийомів” та „стилю роботи” К. на державній службі, займаючи посаду представника Нацради”, „представник Нацради К. … не може зосередитись безпосередньо на виконанні своїх службових обов’язків”, „пані К. продовжує активну „політичну діяльність, відпрацьовуючи отримані від закордонного Фонду „транші”. Ті ж , очевидно, вимагають критики клади. От і доводиться писати і говорити необ’єктивно, фальсифікувати, вигадувати”, „тенденційність і необ’єктивність властиві К.”, „конфліктність, завищенні самооцінки, невимогливість до себе”.
В березні 2006 року К. доповнила позовну заяву та початково просила зобов’язати відповідачів відкликати вищевказані листи управління року на ім’я голови Національної ради Б..
В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник управління ОДА в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити К. позові.
Представник третьої особи управління державного казначейства при розгляді справи покладалася на вирішення справи судом.
Суд, заслухавши думку сторін та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що з березня 1999 року по липень 2001 року К. працювала на посаді представника Національної ради.
Відповідно до Типового положення про управління у справах преси та інформації обласної, Севастопольської міської державної адміністрації і управління у справах преси та інформації Київської міської державної адміністрації, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 451 управління ОДА ніякого відношення до діяльності Національної ради не мало та не має права давати характеристики її працівників.
Окрім того, інформація, яка міститься в листі управління ОДА від 12.03.2001 року на ім’я голови Нацради Б. та в листі заступника начальника управління Л. 17.05.2001 року на ім’я голови Нацради Б. не знайшла свого підтвердження в ході розгляду даної справи
В судовому засіданні був опитаний свідок Д., який пояснив, що в 2001 році він працював секретарем обласної організації національної спілки журналістів. Комісія з питань журналістської етики ніколи не давала професійної оцінки К. чи іншим журналістам.
Свідок В. суду пояснила, що із К. вони раніше були подругами, але в 2001 році відносини між ними зіпсувалися і з того часу вони не спілкуються
Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 28.09.1990 року „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.
Проте повідомлення таких відомостей лише особі, якої вони стосуються, не може визнаватись їх поширенням.
До відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них. які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації н громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
В Постанові Пленумі Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
Суд, приймає пояснення позивачки проте, що управління ОДА у вищевказаних листах поширило неправдиві відомості про неї, чим принизило її честь, гідність, ділову репутацію та завдало моральної шкоди. Одночасно, суд враховує ті обставини, що управління ОДА є бюджетно організацією, яка фінансується із обласного бюджету, та оцінює моральну шкоду, завдану К. в розмірі 500 грн.
З відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 25 грн за юридичну допомогу та 25,50 грн. державного мита, а всього: 50,50 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 23, 26 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, ст. 14 ЗУ ,,Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, ст.1167 ЦК України, ст.ст.. 11, 49, 51, 158, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.
Визнати цитати з листа управління ОДА від 12.03.2001 на ім’я голови Нацради Б. у П-й області: „представник Національної ради К. незадовільно справляється зі своїми функціональними обов’язками…Робота пущена на самоплив…”, робиться висновок „про виробничу бездіяльність К.”, „призначення К .свого часу на посаду не відбувалося без консультацій з управлінням і дирекцією ОДТРК „Л” і було для нас цілковитою несподіванкою” та з листа заступника начальника Л. від 17.05.2001 на ім’я голови Нацради Б., що: „питання про неетичність вчинків пані К. стало 24.04.2001 року предметом розгляду на нараді редакторів і комісії з журналістської етики. Присутні висловили своє негативне ставлення до „прийомів” та „стилю роботи” К. На державній службі, займаючи посаду представника Нацради”, „представник Нацради К. … не може зосередитись безпосередньо на виконанні своїх службових обов’язків”, „пані К. продовжує активну „політичну діяльність, відпрацьовуючи отримані від закордонного Фонду „транші”. Ті ж , очевидно, вимагають критики клади. От і доводиться писати і говорити необ’єктивно, фальсифікувати, вигадувати”, „тенденційність і необ’єктивність властиві К.”, „конфліктність, завищенні самооцінки, невимогливість до себе”.
Зобов’язати управління ОДА відкликати листи від 12.03.2001 та від 17.05.2001, направлені на ім’я голови Нацради Б.
Стягнути з управління ОДА на користь К. 500 грн. моральної шкоди, 25 грн. витрат за юридичну допомогу, 25.50 грн. сплаченого державного мита, а всього 550.50 грн.

Суддя ………