Проблеми з прийняттям позовів/скарг до суду
Складаючи позов/скаргу в інтересах клієнта, адвокат керується вимогами ст.ст.119-120 ЦПК. Пунктами 5,6 ст. 119 ЦПК передбачено викласти у заяві обставини, якими, позивач обґрунтовує вимоги й зазначає докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Проте маємо численні приклади, коли суд, розглянувши заяву, виносить ухвалу про невідповідність документа зазначеним вимогам. При цьому вимагається усунути недоліки й подати інші чи додаткові докази, а також більш чітко, на думку суду, викласти обставини справи, обґрунтувати вимоги в частині розміру стягнення завданої матеріальної й моральної шкоди. Відповідно до ЦПК зазначена ухвала не підлягає оскарженню, а тому громадянин та адвокат потрапляють у скрутне правове становище. Адже з їх точки зору подано (додано) усі докази; позивачу роз’яснено відсутність в Україні єдиної методики визначення суми завданої моральної шкоди, а тому зазначена сума є його суб’єктивною, власною оцінкою. Визначити розмір завданої матеріальної шкоди також не завжди можливо, навіть при стягненні втраченої заробітної плати. Тому виконати вимоги суду у багатьох випадках неможливо. Проте досвідчений адвокат, шляхом зміни описової частини позову, виклавши його в іншій редакції не змінюючи суті, задовольнить суд. Але маємо приклади, коли суд вважає, що його вимоги не виконано, порушення не усунуто й виносить ухвалу про повернення матеріалів, а скарга на неї (ухвалу) залишена без задоволення апеляційним судом.
У даному конкретному випадку по справі за позовом Л. важливим є точка зору Верховного Суду на критерії оцінки терміну “зазначення доказів”. Так, Верховним Судом зазначено: „Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, а може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною чи залишення її без розгляду”. Тому вимоги суду подати додаткові докази, зазначити додаткові обставини є безпідставними.
Наголосимо також на тому, що згідно ст. 130 ЦПК під час попереднього судового засідання суд, крім інших питань, повинен визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору та з’ясувати, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання.
Тобто на цій стадії розгляду справи передбачено й суд зобов’язує сторони подати докази тих обставин, які підлягають доказуванню. Отже на цій стадії позивач також має право й зобов’язаний додаткового, при наявності подати/зазначити докази у справі.
Тож рекомендуємо колегам посилатися на вказану Ухвалу Верховного суду від 13.08.2008р. при виникненні проблем з прийняттям позовів/скарг до суду .
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: А.
Суддів:NNN
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Л. до директора Л-ї ЗОШ 1-3 ступенів № 4 Ш.О.П. про поновлення строку звернення до суду про-незаконне звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
встановила:
У березні 2007 року Л. звернулася в суд із позовом до директора Л-ї ЗОШ 1-3 ступенів № 4 Ш.О.П. та Міського відділу освіти про поновлення строку звернення до суду про незаконне звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Л-ого міськрайонного суду П-ї області від 16 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду П-ї області від 17 липня 2007 року, позовну заяву Л. визнано неподаною та повернуто позивачу.
У касаційній скарзі Л. просить скасувати постановлені у справі ухвали, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи неподаною позовну заяву, суд виходив із того, що вона не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК України і позивачем не виконано в повному обсязі вимоги ухвали суду від 26 квітня 2007 року про залишення заяви без руху, оскільки не надано письмових доказів пропуску процесуальних строків звернення до суду, що вимагає ст. 73 ЦПК України; позовна заява містить дописки, помітки, зауваження; не зазначені засоби зв’язку позивача та відповідачів або закінчення їх відсутності; відсутній розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу; не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві.
Проте з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 2,3,5,6 частини 2 статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
До позовної заяви Л. були подані ряд документів, які вона вважала необхідними для розгляду справи. Що стосується вимоги про зазначення засобів зв’язку, то у матеріалах справи, на а.с.106 та а.с.218 у позовній заяві зазначені всі необхідні дані щодо сторін. У тому числі і засоби зв’язку. Дані позовні заяві подавались до суду 04.04.2007 та 07 травня 2007 року.
За змістом ст.119 ЦПК України саме позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках матеріалів до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, а може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною чи залишення її без розгляду.
На зазначені недоліки не звернув увагу і апеляційний суд, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.
За таких обставин, постановлені ухвали підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Керуючись ст.ст.336 ЦПК України, колегія судів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
ухвалила:
Касаційну скаргу Л. задовольнити.
Ухвалу Л-го міськрайонного суду П-ї області від 16 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду П-ї області від 17 липня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий, ……….
судді …………….