Юридическая компания «Моторный и партнеры»

Хоча Україна проголосила головним пріоритетом захист інтересів громадян й особливо дітей, проте маємо числення випадки, за яких останні, потрапляючи у скрутне становище не лише не отримують допомоги й навіть співчуття, але й змушені доводити вину державних органів. При цьому, значна частина громадян не вірить у реальність свого захисту, особливо зважаючи на стан оцінки правосуддя.

Однак поступово зростає кількість тих, хто не хоче миритися з безвідповідальністю державних чиновників та посадових осіб й намагається відстояти законом передбачені права. Наведене нижче рішення суду переконує , що при належній підготовці адвокати можуть й повинні суттєво відстояти інтереси громадян у суді.

Рішення

2008 року березня місяця 24 дня                                                                               м. П.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду П-ї області в складі:
Головуючого судді: В.
Суддів: О.І.
При секретарі: І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.П. цивільну справу за апеляційними скаргами: Дитячої міської клінічної лікарні м.П. та Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради
на рішення Л-о районного суду м.П. від 19 листопада 2007 року
по справі за позовом С.С. в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки С.О. до Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради, Виконавчого комітету Л-ї районної ради м.П., П-ї загальноосвітньої школи, П-ї міської ради, Л-ї районної в м. П. ради, Управління освіти виконкому П-ї міської ради, Дитячої міської клінічної лікарні м. П., треті особи: Д. державного казначейства м.П. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року позивачі С.С. в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки С.О., 08.07.1994 року народження, та С.Є. звернулися до суду з позовом до Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради, Виконавчого комітету Л-ї районної ради м.П. , П-ї загальноосвітньої школи, П-ї міської ради, Л-ї районної в м.П. ради, Управління освіти виконкому П. міської ради, Дитячої міської клінічної лікарні м.П., треті особи: Відділ державного казначейства м.П. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказали, що 29 листопада 2006 року на уроці фізичного виховання в загальноосвітній школі І-ІII ступенів о 11 год. 30 хв. їх дочку вдарив ногою по нозі та штовхнув у груди рукою учень Т.С. Від отриманих ударів дочка втратила рівновагу та впала на підлогу спиною донизу. На неї впав Т.С. і наніс сильний додатковий удар по грудній клітці. В результаті цього вона отримала компресійний перелом 7 грудного хребця 1 ступеню, була госпіталізована до ортопедо-травматологічного відділення Дитячої міської клінічної лікарні, де перебувала з 29.11.2006 року по 11.01.2007 року і проходила лікування та перебувала на спеціальному ліжку у вимушеному нерухомому положенні протягом 44 днів. Після виписки з лікарні їй було заборонено відвідувати школу, оскільки їй заборонено сидіти протягом двох місяців, тобто до 12.03.2007 року.
Зазначили, що даний випадок суттєво вплинув на фізичний та психологічний стан дитини, у зв’язку з чим у рахунок відшкодування моральної шкоди прохали суд стягнути на користь С.С. з відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради за рахунок коштів, що виділяються на фінансування школи м.П. 40 656 грн.; з Дитячої міської клінічної лікарні - 1 000 грн.
Значної моральної шкоди через травмування дочки зазнало подружжя С., на відшкодування якої прохали стягнути з відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради по 9 600 грн. кожному, а також завдану матеріальну шкоду на користь С.Є. - 1 335 грн.
Рішенням Л-о районного суду м.П-и від 19 листопада 2007 року позов С.С. в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки С.С., С.Є.- задоволено частково.
Стягнуто з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П-і ради за рахунок коштів, що виділяються на фінансування школи м.П. в рахунок відшкодування: завданої моральної шкоди С.О. в розмірі 20 000 грн.; моральної шкоди завданої С.С. та С.Є. в розмірі по 4 000 грн. кожному; завдану матеріальну шкоду С.С. у розмірі 1 335 грн.
Стягнуто з Дитячої міської клінічної лікарні на користь С.О. завдану моральну шкоду у розмірі 500 грн.
Стягнуто з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради судові витрати по справі в сумі 51 грн. державного мита та 1 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
З рішенням районного суду не погодився головний лікар Дитячої міської клінічної лікарні м. П. та надав апеляційну скаргу, в якій прохає його скасувати і постановити нове, яким відмовити С.С. у позовних вимогах до Дитячої міської клінічної лікарні.
Вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення було порушено норми матеріального і процесуального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Також з рішенням районного суду не погодився начальник відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради, в своїй апеляційній скарзі прохає його скасувати та постановити нове, яким відмовити в позовних вимогах до відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради та загальноосвітньої школи.
Вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення було порушено норми матеріального і процесуального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга Дитячої міської клінічної лікарні м. П. підлягає до задоволення, а апеляційна скарга Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради - до часткового задоволення.
Згідно п.3 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом, 29 листопада 2006 року на уроці фізичного виховання в 6-а класі загальноосвітньої школи об 11 год. 30 хв. була травмована неповнолітня С. О. Даний випадок стався в наслідок зіткнення останньої з учнем цього ж класу Т.О., від якого потерпіла втратила рівновагу та впала на підлогу спиною донизу. В результаті цього С.О. відчула різкий біль та вчителем К. була направлена до медичного пункту школи, де медична сестра Н.П. видала їй направлення до травматологічного відділення дитячої міської лікарні.
Факт травмування С. О. підтверджений актом №16 про нещасний випадок від 29.11.2006 року, відповідно якого до настання нещасного випадку призвело порушення правил поведінки в наслідок неуважності та необережності.
В результаті цього С.О. отримала компресійний перелом 7 грудного хребця 1 ступеню, була госпіталізована до ортопедо-травматологічного відділення Дитячої міської клінічної лікарні, де перебувала з 29.11.2006 року по 11.01.2007 року та проходила лікування: постільний режим, розвантажувальне витягнення, ЛФК, масаж, фізіолікування, рентгенобстеження. Виписана з рекомендаціями: продовжувати ЛФК, не сидіти 2 місяці, ортопедичний режим, від фізкультури звільнити на 6 місяців, школа на дому на 3 місяці.
На підставі ч.2 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
На підставі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала.
У відповідності до ч.2 ст.1178 ЦК України, якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
При постановленні рішення про стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради на користь С.С. матеріальної шкоди в розмірі 1 335 грн. місцевий суд послався на те, що родиною було здійснено додаткові витрати на придбання ліків, продуктів харчування для доньки С. О. та проїзду до лікарні, загальна сума яких становить 1335 грн., однак даний висновок уду непідтверджений матеріалами справи, оскільки відсутнє будь-яке документальне підтвердження вказаних затрат.
Також, при стягненні матеріальної шкоди на користь С.С. суд першої інстанції послався на інформацію про витрати на лікування хворої С.О., які були сплачені С. С., однак даний висновок суду є передчасним, оскільки дані витрати підтверджуючі позивачами в матеріалах справи відсутні і нічим не підтверджуються.
А тому, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради на користь С. Є. матеріальної шкоди в розмірі 1 335 грн.
Крім того, при постановленні рішення про стягнення з Дитячої міської клінічної лікарні користь С.О. завданої моральної шкоди у розмірі 500 грн., місцевий суд послався на те, що медична сестра Н.П. перебувала у трудових відносинах з Дитячою міською клінічною лікарнею, а тому остання і повинна нести відповідальність.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, оскільки місцевий суд при постановленні рішення допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи й невірно стягнув кошти з Дитячою міською клінічною лікарнею, так, як відсутній причинний зв’язок між завданою шкодою та відповідальністю лікарні. Тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними, оскільки Дитяча міська клінічна лікарня немає ніякого відношення до травми дитини.
Колегія суддів, врахувавши обставини справи, дійшла висновку, що суд першої інстанції при постановленні рішення допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи й прийшов до невірного висновку задовольняючи позовні вимоги С.С. в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки С. О., С.Є. до Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради про стягнення матеріальної шкоди та Дитячої міської клінічної лікарні про стягнення моральної шкоди.
А тому, рішення суду, постановлене з цих підстав, підлягає скасуванню в частині стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради за рахунок коштів, що виділяються на фінансування школи в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди С. С. у розмірі 1335 грн. та стягнення з Дитячої міської клінічної лікарні на користь С.О. завданої моральної шкоди у розмірі 500 грн. з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цих частинах необхідно відмовити.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання, пов’язане з відшкодуванням моральної шкоди, прийшов до вірного висновку, що діями відповідача – загальноосвітньої школи ради родині було завдано моральну шкоду, однак колегія суддів прийнявши до уваги обставини справи, приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду в цій частині, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, а саме: в рахунок відшкодування С.О. з 20 000 грн. до 15 000 грн., С.С. та С.Є. з 4 000 грн. кожному до 2 000 грн. кожному.
Крім того, з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.3 ч.І ст.309, ст.ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Дитячої міської клінічної лікарні - задовольнити.
Апеляційну скаргу Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради – задовольнити частково.
Рішення Л-о районного суду м.П. від 19.11.2007-
В частині стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради за рахунок коштів, що виділяються на фінансування школи в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди С.С. у розмірі 1335 грн.;
- в частині стягнення з Дитячої міської лікарні на користь С. О. шкоди у розмірі 500 грн.;
- в частині стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м.П. ради судових витрат по справі в сумі 51 грн. держмита – скасувати.
Постановити в цих частинах нове рішення, яким:
В задоволенні позовних вимог С.С. в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки С.О., С.Є. до Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради про стягнення матеріальної шкоди на користь С. С. – відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради на користь держави 8 грн. 50 коп. державного мита.
Рішення Л-го районного суду м.П. від 19.11.2007 в частині стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради за рахунок коштів, що виділяються на фінансування школи в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди С.О. в розмірі 20000 грн., С.С. та С.Є. в розмірі 4000 кожному – змінити.
Зменшити розмір завданої моральної шкоди, стягнутої з Відділу освіти виконавчого комітету Л-ї районної в м. П. ради в рахунок коштів, що виділяються на фінансування школи в рахунок відшкодування С.О. з 20 000 до 15 000 грн., С.С. та С.Є з 4000 до 2 000 грн. кожному.
В іншій частині рішення залишити без змін.

Суддя …..